Ринкові механізми функціонування економіки будь-якої держави мають циклічний характер, тобто послідовно функціонують як у періоди піднесення так і в періоди спадів. Економічні результати діяльності кожної організації формуються під впливом цих макроколивань, а також залежать від дії багатьох внутрішніх причин. Саме тому більшість організацій проходять різні стадії розвитку, зазначаючи, зокрема, і кризи, які є об’єктивною реальністю. Для деяких із них це має і певні позитивні наслідки: підприємство, долаючи кризу, відмовляється від застарілих елементів своєї системи, починаючи розвиватися на новій основі. Проте, нерідко криза призводить до банкрутства, самоліквідації тощо.

Вітчизняні підприємці, чия діяльність часто починається та триває в умовах кризового стану економіки України, іноді всі успіхи пов’язують із власною діяльністю, а невдачі – із дією зовнішніх факторів, що заважає їм виробляти «правила ефективної поведінки» на ринку та створювати результативну систему управління. Така позиція не дає змоги своєчасно розпізнавати кризові явища, відстежувати їх перебіг на різних стадіях формування та розвитку кризи і впливати на причини виникнення таких явищ, розробляти механізми моніторингу ризиків діяльності, опановувати методи управління кризою та виходу з неї.

Здатність підприємства правильно діяти на всіх етапах свого розвитку – гарантія не лише виживання, а й подальшого його розвитку та процвітання. Криза підприємства – складне явище, яке має свої ознаки та стадії, певні причини та наслідки. Об’єктивно-суб’єктивний характер її формування, необхідність вивчення та усвідомлення причин, а також можливість одержання позитивних результатів у разі правильного керівництва організацією, яка перебуває у кризі, – усе це дає підстави стверджувати, що наявність кризи – ще не кінець існування підприємства. Системний підхід до подолання кризових явищ на підприємстві, що доповнюється досягненнями ситуаційного та процесного підходів, висунув нове явище в менеджменті підприємств – антикризове управління.